Публікації
Слідство по-здолбунівськи: били чи не били?
Їх звинуватили у побитті до смерті свого приятеля і запроторили за грати Рівненського СІЗО очікувати суду. Міліціянти переконують – винні. Натомість обвинувачені кажуть, що явку з каяттям з них стусанами та погрозами вибили працівники Здолбунівського райвідділу міліції. Скаржиться на побиття й примус правоохоронців і свідок, на показах якого вибудували обвинувачення.
Загиблий Артем Нестерчук - друзі Вконтакті вітають з днем народження, бажаючи вічної пам’яті
Хто винен у смерті 18-річного Артема Нестерчука зі Здовбиці, має остаточно встановити суд. А тим часом у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, обґрунтовано, на їхнє переконання, місцеві міліціянти обвинувачують двох приятелів і односельців загиблого – 18-річного Юрія Лавренчука та 20-річного Павла Стратюка.
Павло Стратюк і Юрій Лавренчук. Прокурор пообіцяв їм 7 років. Батьки кажуть, що на них навісили злочин.
Трагічні події сталися у ніч на 12-те червня 2011 року у Здовбиці. Здолбунівські міліціянти давно вже відрапортували про розкриття цього злочину й навіть потурбувалися про висвітлення своїх досягнень у місцевих ЗМІ.
Однак, чи справжні винуватці можуть опинитися за гратами? Це запитання непокоїть не лише батьків і близьких підсудних та загиблого, а й багатьох мешканців невеличкої Здовбиці. У селі, що практично прилягає до райцентру Здолбунів, ось уже понад півроку не стихають чутки про те, що до побиття Артема можуть бути причетні місцеві міліціянти, мовляв, щоб прикрити своїх, злочин «повісили» на найбільш підходящих кандидатів. І дійсно, обвинувачені далеко не янголи. У травні 2011 року, за два тижні до описуваних подій, Юрій Лавренчук та Павло Стратюк вчинили розбійний напад на перехожого, за що проти них було порушено кримінальну справу. Ще раніше один з фігурантів справи попався на крадіжці. Однак це ж не означає, що на таких осіб потрібно списувати всі інші злочини.
Проте, як би там не було, а двоє молодих хлопців зі Здовбиці опинилися на лаві підсудних (попереднє судове засідання відбулося ще в жовтні 2011-го, а наступне, призначене на 27 грудня, через хворобу судді не відбулося) за фактично вбивство свого приятеля. Працівники Здолбунівського райвідділу міліції порушили кримінальну справу за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Хлопці вже понад півроку перебувають у камері Рівненського слідчого ізолятора й намагаються через рідних та адвокатів добитися справедливості, бо твердять, що до побиття Артема не причетні. Кажуть до «явки з каяттям» їх стусанами та погрозами примусили працівники Здолбунівського райвідділу міліції.
За версією правоохоронців, Юрій та Павло так жорстоко розправилися зі своїм приятелем на знак помсти за те, що він «здав» їх працівникам міліції. Буцімто це Артем повідомив правоохоронців про те, що Юрій та Павло скоїли вже згадуваний розбійний напад. І от у ніч на 12-те червня 2011 року, після відпочинку у місцевих кафе з розпиванням спиртного, хлопці начебто почали з’ясовувати стосунки, у результаті чого Артем Нестерчук пішов з життя. Утім, тієї ночі дісталося й самим Юрієві та Павлу, бо ранок 12-го червня вони зустріли на лікарняних ліжках травматологічного відділення райлікарні Здолбунова. Медики діагностували у них забої щелепи, грудної порожнини, переломи ребер. Хлопці стверджують, що їх побили вночі невідомі. З лікарні близько обідньої пори того ж дня обох молодиків доправили до відділку міліції.
Чи була явка з повинною?
Як розповіли журналістові Рівненського інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада» матері підсудних Світлана Лавренчук та Ольга Стратюк, їхніх синів у ніч на 12-те червня 2011 року побили невідомі біля місцевого кафе «77».
Зі слів жінок, приблизно о 6-й ранку їхні сини звернулися до травматологічного відділення райлікарні за медичною допомогою. Саме звідти їх близько полудня 12-го червня забрали до райвідділу міліції, й, не допустивши до них адвокатів, змусили написати явку з каяттям. Як стверджують Світлана Лавренчук та Ольга Стратюк, їхніх синів там били доти, доки вони не зізналися у тому, чого не робили. З їхніх слів, хлопці переконували працівників міліції у тому, що вони не били Артема Нестерчука, і їм нічого не відомо про побиття, але міліціянти на це не зважали. Більше того, разом із підсудними з лікарні до відділку міліції доправили й ще одного мешканця Здовбиці, якого, як він каже, також побили невідомі – Дениса Алтьора. Власне він фігурує у справі у якості головного свідка. Як твердить Денис, стусанами та погрозами («впишем тобі чотири статті, й ти сидітимеш довше, ніж вони», так, зі слів Дениса, «переконували» його працівники міліції) вони змусили його підписатися під свідченнями, що буцімто він бачив, як Юрій Лавренчук та Павло Стратюк били Артема Нестерчука. Денис каже, що розповідав зовсім інше, а «опер писав своє».
– Коли я попросив дати мені прочитати написане, то оперативник вдарив мене в обличчя, і наказав поставити підпис, – твердить Денис. На такі дії працівників міліції хлопець безрезультатно скаржився до районної прокуратури.
Адвокати обвинувачених Олександр Петриченко та Тетяна Качан також вказують на численні порушення, допущені працівниками міліції під час досудового слідства. Зокрема, як твердить Олександр Петриченко, який захищає Павла Стратюка, в основу обвинувачення покладено докази, отримані шляхом застосування до Павла Стратюка та Юрія Лавренчука насильства зі сторони працівників міліції. У тому числі, в такий спосіб було отримано і явку з повинною. Окрім цього, протокол про затримання Павла Стратюка було складено лише наступного після затримання дня – 13-го червня, каже адвокат. Версія слідства щодо побиття Артема його товаришами Юрієм та Павлом заперечується показами інших очевидців подій, але їхні покази слідством до уваги не взято. Як наголошує Олександр Петриченко, слідчий не допитав низку свідків, на яких вказував адвокат, та які могли дати свідчення, суттєві для з’ясування обставин і виконавців злочину. Адвокат також вказує на те, що слідство не встановлювало, хто ж побив Павла Стратюка та Юрія Лавренчука.
Окрім цього, Олександр Петриченко висловлює сумніви у достовірності пояснень загиблого Артема Нестерчука, отриманих працівниками міліції від нього у лікарні. Як стверджує адвокат, посилаючись на лікарів «швидкої» та лікарні, коли працівники міліції запитували в Артема, що трапилося, то він нічого не відповідав. А якщо й казав, то дуже незрозуміло й плутано.
Усі ці аргументи адвокат виклав у скарзі прокуророві Здолбунівського району. А також просив закрити кримінальну справу стосовно його підзахисного за недоведеністю його вини. Аналогічні скарги до прокуратури району, а потім і області надійшли й від захисника Юрія Лавренчука. Однак у задоволенні їх скаржникам було відмовлено.
Будуть сидіти. Прокурор сказав
Батьки підсудних, їхні адвокати та свідок Денис Алтьор писали скарги на дії працівників міліції спочатку до прокуратури Здолбунівського району, а потім – області, де просили порушити стосовно міліціонерів Здолбунівського райвідділу кримінальну справу за перевищення службових повноважень, що супроводжувалося насильством. Однак прокурорська перевірка порушень у діях міліції не розгледіла, й відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції визнала правомірною. Хоча Здолбунівська райпрокуратура на вимогу прокуратури області проводила таку перевірку повторно. Оскільки відмову у порушенні кримінальної справи було визнано прокуратурою області «передчасною та по неповно зібраних матеріалах», як відповів скаржникам заступник прокурора області-начальник управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство Руслан Мартиненко.
Журналіст звернулася за коментарем щодо цієї справи і до прокуратури Рівненської області. Прес-служба відомства скерувала журналіста до начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Рівненської обласної прокуратури Олександра Ралдугіна. Він, у свою чергу, зазначив, що підсудні мають право відстоювати усіма дозволеними законом способами свою правоту у суді, заявляючи відповідні клопотання та наводячи аргументи на свою користь. А також наголосив, що перевіркою не підтверджено фактів побиття Юрія Лавренчука та Павла Стратюка працівниками міліції під час написання ними явки з повинною. При цьому прокурор послався на висновки судмедексперта Максима Бойка зі Здолбунівського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Обласного бюро судово-медичної експертизи Рівненської обласної ради, датовані 23 червня 2011 року – через 10 днів після затримання. Згідно з цими висновками, тілесних ушкоджень, які б свідчили про побиття обвинувачених, у них не виявлено. А щодо скарг свідка Алтьора на побиття, то, мовляв, йому слід було одразу наступного дня нести скаргу до прокуратури. На репліку журналіста, що він її заніс, але результату не отримав, пан прокурор тільки розвів руками.
Як зазначив Олександр Ралдугін, він не може коментувати дії міліції, оскільки перевіряти їх – не його компетенція. Службову перевірку щодо дій працівників міліції проводили працівники цього ж райвідділу – заступник начальника з кадрового забезпечення, каже Олександр Ралдугін. І висловив жаль, з приводу того, що не залучили до перевірки міліцейську службу внутрішньої безпеки. А районна прокуратура, провівши свою перевірку, відмовила у порушенні кримінальної справи через відсутність складу злочину у діях працівників міліції. Загалом, зі слів прокурора, довести факт вибивання показів дуже складно. А в цій справі – й поготів, бо доказів немає. І навів приклад іншої справи, де також обвинувачується у побитті затриманого здолбунівський міліціянт.
– Там ми його закрили в СІЗО, бо є докази, – зазначив прокурор.
У свою чергу, прокурор Здолбунівського району Ігор Ольшанецький розповів журналісту порталу «Четверта влада», що підстав для закриття кримінальної справи стосовно Юрія Лавренчука та Павла Стратюка немає. А те, що підсудні наразі оскаржують дії міліції стосовно них, то це з їхнього боку не що інше як форма захисту. За словами прокурора, «люди зі Здовбиці дякують правоохоронцям за те, що їх закрили, бо від них життя нікому не було».
Ігор Ольшанецький також запевняє, що прокуратура перевіряла скаргу затриманих про те, що буцімто їх побили у райвідділі міліції й змусили під тиском написати явку з повинною, і не знайшла цьому підтвердження. За словами прокурора, доказова база стосовно заподіяння саме цими обвинуваченими тяжких тілесних ушкоджень потерпілому – стовідсоткова. Мовляв, є речові докази, сліди крові потерпілого на одязі обвинувачених, та й під час відтворення злочину вони впевнено показували, де і як усе відбувалося. Справу про розбій, який у травні торік вчинили підсудні, та про тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерплого, наразі об’єднали в одну.
– Вони стовідсотково сидітимуть мінімум 7 років, – категорично заявив прокурор.
Щодо чуток про буцімто побиття потерпілого працівниками міліції, то Ігор Ольшанецький був ще більш категоричним:
– Така версія навіть не розглядалася, бо її не могло бути в природі.
Очевидно так само не могло бути в природі загибелі студента Ігоря Індила в міліцейському відділку та ще багатьох зловживань, про які нещодавно розповів у листі столичний старший лейтенант міліції.
Батьки апелюють до громадськості
А тим часом рідні підсудних твердо переконані, що їхніх дітей обвинувачують абсолютно безпідставно, й зневірившись у можливості добитися справедливості через правоохоронні органи, вирішили шукати правди самотужки. Вони твердять, що слідчий райвідділу міліції, який проводив розслідування кримінальної справи, поставився до їхніх синів упереджено. Не провів розслідування всебічно і повно, не викликав у якості свідків очевидців тих подій, які могли прояснити, що ж відбувалося тієї ночі.
Ольга Стратюк та Світлана Лавренчук переконують, що слідство проведене з порушеннями, адвокатів міліція не допускала, покази свідків ігнорувала
– Коли вже стало відомо, за що наших синів затримали, ми пішли на місце події, – розповідає мама Павла Стратюка Ольга Стратюк. – Пішли в радіотаксі (таксисти, які приїжджали на виклик до кафе, могли бути очевидцями тих подій, – авт.). Там нам казали, що хлопці не винні, що це працівники міліції били Артема. Навіть на персональному сайті Артема писали про це. Але слідчий до уваги це не взяв. Нам також відмовили у встановленні, хто ж бив наших хлопців.
Ольга Стратюк також розповіла, що знайшов закривавленого Артема Нестерчука в районі гаражів у Здолбунові чоловік, який близько 12.00 12-го червня 2011 року прийшов у гараж за автівкою. Він викликав «швидку» та міліцію. Але міліція, з його слів, не приїхала. Тоді цей чоловік поїхав до райвідділу (зі слів Ольги Стратюк, гаражі знаходяться одразу за райвідділом міліції) і привіз на місце події працівників райвідділу Броча і Розгонова. Із Артема зняли одяг, бо він був закривавлений, і викинули там же, а хлопця повезли до лікарні у спідній білизні. Згодом, зі слів Ольги Стратюк, цей одяг міліціонери забрали до відділу. Чоловік, який знайшов побитого, розповідав, що хлопець лежав у калюжі крові й навколо було видно сліди биття – місиво з землі, так наче били ногами багато людей. Однак, як каже жінка, міліціонери цього не фіксували й до уваги не взяли.
Відтак, безуспішно пооббивавши пороги міліцейського відомства та прокуратури, батьки у відчаї звернулися до Громадської ради при УМВС у Рівненській області та журналістів, щоб привернути суспільну увагу до цієї ситуації. Адже твердо переконані, що їхні сини потерпають безневинно.
– Громадська рада при УМВС не має права впливати на слідство, – каже її голова Микола Паліюк. Однак вивчити ситуацію і розповісти про неї керівництву УМВС області пообіцяв. Водночас, як зазначив один з членів громадської ради, начальник громадського формування з охорони громадського порядку «Спеціалізований загін сприяння міліції «ОГП Захист» Василь Лещук, вони провели власне розслідування справи й дійшли висновку, що у міліцейському розслідуванні є щонайменше суттєві прогалини. Принаймні члени ради знайшли чимало очевидців тих подій, які розповідали їм, як усе відбувалося.
Член громадської ради при УМВСУ в Рівненській області вивчав скарги на міліцію і спілкувався з очевидцями, свідчення яких міліція не взяла до уваги
– Ніхто з майже 20-ти опитаних очевидців тих подій не вказав на те, що били загиблого саме Юрій та Павло, – каже Василь Лещук.
Журналіст порталу «Четверта влада» була присутня під час спілкування членів громадської ради з батьками обвинувачених, свідками та адвокатами. Зокрема, в розмові йшлося про щонайменше ще два конфлікти, учасниками яких були тієї ночі працівники міліції, невідомі молодики, обвинувачені та загиблий Артем Нестерчук. Свідки висловили згоду виступити в суді. Усі їхні свідчення записали члени Громадської ради. Чому цих свідків не вислухали у міліції, залишається незрозумілим. Чи не тому, що їхні розповіді руйнують версію обставин злочину, вибудувану працівниками міліції?
Батьки загиблого сумніваються у вині підсудних
Батьки загиблого Артема Нестерчука також не ймуть віри, що саме ці хлопці побили їхнього сина до смерті. До речі, помер Артем не одразу. Ушкоджень йому заподіяли у ніч на 12-те червня 2011 року, а смерть настала у ніч на 2-ге липня, коли він перебував у центральній міській лікарні Рівного. За висновком медиків, отримані ушкодження становили загрозу життю потерпілого у момент заподіяння. Однак , помер він майже через три тижні після побиття. Чи були отримані травми несумісні з життям? Чи зробили все необхідне лікарі? Ніхто цього не досліджував. Утім, це вже інша тема.
Батьки Артема Нестерчука, з якими поспілкувалася журналіст, в один голос кажуть, що не вірять у те, що смерть їхньому синові заподіяли Юрій Лавренчук та Павло Стратюк. З їхніх слів, Юрій дружив з Артемом, вони навчалися в одному класі, навіть неодноразово допомагав їм по господарству.
– Сина знайшли близько 12-ї години 12 червня 2011 року біля гаражів у Здолбунові. Як він там опинився, нам ніхто не пояснив, – розповідає матір загиблого Любов Нестерчук. – Зателефонували з реанімаційного відділення Здолбунівської райлікарні. Я поїхала туди, син був притомний. Я запитала, чи бачив він, хто його бив, на що Артем відповів: «Якби я бачив…». Наступного дня, 13-го червня, я знову його питала, з ким він був, чи бачив, хто бив. Він сказав, що був сам. Я сказала йому, що Юра (Лавренчук, – авт.) у травматології лежить, на що син дуже здивувався. Потім йому стало важко говорити. Я знаю, що з ним потім говорив слідчий з міліції, але що йому сказав син, я не знаю. Коли ми їхали у «швидкій» до Рівного, то я знову запитала, чи пригадав він, хто його бив. Син відповів: «Юрка і «Душман» (прізвисько Павла Стратюка, – авт.). «Це тобі так міліція сказала?» – питаю його. А він: «Так». «За що?» – знову питаю. «За те, що я їх здав», – відповів син. Я потім запитувала слідчого, хто ж тоді бив тих хлопців? А він мені сказав, що у них немає жодних слідів побоїв, мовляв, вони навмисно лягли у травматологію, щоб приховати злочин.
Любов Нестерчук розповіла, що їй відомо, що незадовго до тих фатальних подій Юрій та Павло побили та пограбували якогось чоловіка. А працівники міліції приходили до Артема перевіряти його причетність до цього, бо той чоловік повідомив міліції, що чув, як нападники згадували якогось Артема. От, мовляв, син і вказав на Юрія та Павла. Ця версія якраз і лягла в основу обвинувачення Юрія Лавренчука та Павла Стратюка. Мовляв, мотив злочину – помста.
Любов Нестерчук зазначила, що чутки про те, що буцімто Артема побили працівники міліції, до них також доходили. Більше того, сказала, що люди, які їм про це розповідали, категорично просять на них не посилатися і наперед кажуть, що свідчити не будуть, бо бояться. Зі слів матері загиблого, наразі її непокоїть низка запитань, на які вона не може знайти відповіді. Наприклад, як вона каже, ходять чутки, що сина знайшли не в тому місці, звідки його забрала «швидка» за офіційною версією, і буцімто він був у самій лише спідній білизні – в трусах. Зі слів пані Люби, одягу сина їй не віддали в лікарні, бо лікарі сказали, що його не було. А речі сина виявилися у міліції (хоча їх могли просто забрати на експертизу – авт.). Як твердить жінка, у міліції їй також сказали, що не знайшли мобільного телефону сина. (До речі, як розповіла одна з дівчат, яка була очевидцем нічних подій, вона телефонувала Артемові якраз у той час, коли за версією міліціянтів його побили Юрій та Павло. Артем сказав, що йде додому – авт.). Усі свої сумніви жінка висловлювала слідчому, але каже, що не певна, чи він відобразив це у матеріалах справи. А перевіряти тоді через шоковий стан було просто несила. Через це не стало подружжя й з’ясовувати, чому саме помер їхній син. Хоча, як зізналася пані Люба, тепер це запитання не дає їй спокою чим далі, то більше. Каже, що довіряла лікарям, сподіваючись на одужання Артема, як і на те, що він зможе розповісти, хто ж його понівечив. Наразі батьки дуже хочуть, щоб винуватців смерті їхнього сина знайшли і покарали, але у те, що ними є Юрій Лавренчук і Павло Стратюк, мало вірять.
Явка з повинною – фокуси міліції?
Журналіст намагалася розшукати слідчого Іллю Клімашевича, про якого мешканці Здовбиці казали, що він буцімто похвалявся, що після успішного розкриття цієї справи переходить на роботу до районної прокуратури Здолбунова. Однак там журналістові відповіли, що він працює слідчим у райвідділі міліції. Але у райвідділі черговий сказав журналісту, що «слідчий Клімашевич уже місяців зо два, як не працює у них, і контакти з ним втрачено».
Епіграфом до цієї публікації могли б слугувати слова очільника прокуратури Рівненської області Василя Присяжнюка, який 12 січня під час прес-конференції з обуренням сказав про явку з повинною дослівно таке: «Я категорично проти любих явок. Ніяких явок! Якщо є щось проти когось – досліджуй докази, шукай, закріпляй, як положено по закону, проводь інші слідчі дії. Явка з повинною – це колишні фокуси міліціонерів. Викрутили руку – і от вам і явка з повинною…».
Цікаво, чи керувалися таким баченням працівники прокуратури, перевіряючи законність дій здолбунівських міліціянтів? І як тоді розуміти слова прокурора Здолбунівського району, який ще до рішення суду (як завжди наголошують ті ж таки правоохоронці, тільки суд може визнати особу злочинцем) категорично заявляє, що «вони сидітимуть»?
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором
Status Quo Прохожий | 194.44.97.***
Не знаю, что такое \"міліціянти\" и \"очільника\", но Ломброзо и Климов в отношении субъектов опуса правы....\nТем не менее, исходя из общего направления статьи, полагал бы:\n1.Субъектов выпустить на поруки Светланы Калько.\n2.Поселить вместе со Светланой для беспрепятсвенных рукопожатных бесед о слезинках ребёнков и красоте, коя спасет мир.\nПо выходным ходить пить чай с вареньем к родителям погибшего и дарить им открытки по праздникам.\n3.Родителям подозреваемых и потерпевшего непременно передружиться, записаться в \"ОГП Захист\" к Васылю Лэщуку и вместе со Светланой Калько создать экспертно-детективное бюро \"Жытьнеполжы\".\n4.Так!
Володимир | 95.81.56.***
Що,Status Quo Прохожий, кров колишнього мента взбурлила? :-) Ви також займались рукоприкладством для здобуття \"доказів\"?
Status Quo Прохожий | 92.60.182.***
Не, Володымыр, мы сразу шли в радиотакси и они нам рассказывали, кто виноват, кто нет... Так что всё было профессионально и процесуально. И не надо ни рукоприкладства, ни доказив....
ТАНК | 46.203.214.***
( И не надо ни рукоприкладства, ни доказив.... ) Класно звучить НИ ДОКАЗІВ А НАВІЩО Ж ВОНИ)))))))!!!
Йо | 95.135.115.***
Нічого там не розказали!Та впринципі і не питали детально!!!!
Я | 82.207.35.***
Особисто знаю сім\'ю загиблого. Знаю ,що пережили,знесли вони з моменту побиття, як емоційно так фінансово. Те, ті,що вчинили цей злочин продовжують жувати хліб, портити повітря, приходити в свої сім\'ї, виховуючи власних дітей, говорити про правди та людські чесноти, відмічати релігійні свята. Совість не мучить, з нею мабуть, там не дуже знайомі, але й правди немає.
Я | 82.207.35.***
В веденні слідства дуже багато недапрацювань. Взяти хоча б одежу потерпілого.Є таке потяття, як потожирові людини за якими встановлюється особа причетних. На це хтось звериав увагу,як, між іншим і на багато чого іншого.Слідство зайшло в кут, питання ,а кому це вигідно???????????????????????????????????????????
