Лівосуддя 2: зловживання у мантіях

Ідея створення Єдиного державного реєстру судових рішень передбачає доступ усіх громадян до усіх судових рішень, вироків, ухвал в Україні. Закон 2005 року «Про доступ до судових рішень» зобов’язав судову адміністрацію створити Державний реєстр судових рішень і сторінку в Інтернеті. Передбачалося, що відкритість і прозорість допоможе зменшити кількість несправедливих протиправних рішень судів.

– Ми хотіли забезпечити громадський моніторинг судових рішень. Розуміли, що це психологічно буде впливати на суддів, дисциплінувати їх, – сказав у лютому 2009 року, в інтерв’ю для Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», голова Центру політико-правових реформ, в якому писався проект закону «Про доступ до судових рішень», Ігор Коліушко.

У 2009 році наші колеги з Бюро «Свідомо» дійшли висновку, що єдиний реєстр – це звалище з недосконалою системою пошуку та відсутністю багатьох судових рішень. Ми спробували з’ясувати ситуацію в 2010 році.

Перевірили наявність у судовому реєстрі кількох рішень, зокрема і рішень по-справі судді Сергія Баглика проти директора «Вік-Експо» Віктора Пасічника. Ні в Рівненському міському, ні у Львівському апеляційному, ні у Верховному суді таких рішень не виявилось.

Начальник територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Віктор Вдовиченко говорить, що все працює нормально:
– Таке могло бути раніше, поки не налагодили програму і систему «Атлант», яка вже два місяці працює без збою. І сьогодні щоденно рішення приймаються і зразу скидаються. Я об’їздив всі до єдиного суди в області, і в жодному я не зустрів такого, щоб була проблема.

Начальник помилятися, мабуть, не може, адже на новій посаді всього кілька місяців. Беремося ще раз до перевірки в Єдиному реєстрі судових рішень. Перевіряємо Рівненський міський суд. Всього діючих суддів цього суду у 2010 році – 21, ще двоє чекають на продовження повноважень, а тому судових слухань не проводять.

Станом на 10 липня 2009 року картина така:
Всього рішень цього суду за 2010 рік – 901.
Суддя Олег Мельник – 237 рішень.
Суддя Наталія Діонісьєва – 26 рішень.
Суддя Сергій Харечко – 287 рішень.
Суддя Петро Денисюк – 126 рішень.
Суддя Мар'ян Головчак – 113 рішень.
Суддя Ніна Музичук – 99 рішень.
Суддя Наталія Кучина – 9 рішень.
Суддя Святослав Рогозін – 4 рішеня.

Всі інші 13 суддів, в тому числі й виконуючий обов’язки голови суду Микола Герасимчук, якщо вірити Єдиному реєстру, жодних вироків, ухвал, постанов чи рішень у 2010 році не приймали.
Запитуємо у виконуючого обов’язки голови Рівненського міського суду Миколи Герасимчука чому немає всіх рішень в судовому реєстрі.

– Це судова адміністрація, ми туди їх відправляємо, я чесно кажучи… це навіть і не входить в мою компетенцію, – відповідає суддя телефоном.

– Рішення, які суд відправив, мають бути опрацьовані у Києві, – говорить заступник начальника територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Володимир Рідченко. – В рішеннях заміняють інформацію, яка підлягає заміні: прізвище, ім’я, по-батькові, адреса, телефон, номери машин, ну й так далі і потім розміщують в реєстр. Можливо, в них недостатньо працівників, можливо, в них слабка матеріально-технічна база – вони теж державне підприємство.

Виходить, що у всьому винне Державне підприємство «Інформаційні судові системи». Але його керівник Андрій Боделан у 2009 році розповів для Бюро «Свідомо», що це судді не відправляють всіх рішень, оскільки жодної відповідальності за невідсилання рішення до судового реєстру непередбачено.

Про те, що законом не передбачено юридичної відповідальності для суддів чи працівників суду, підтверджує і юрист Рівненського Комітету виборців України Микола Глотов:
– Якби в законодавстві було передбачено, що з набранням рішенням сили воно має бути обов’язково включено до реєстру судових рішень і за невиконання цього була б передбачена відповідальність, тоді цей реєстр наповнювався б.

Однак в судовій адміністрації переконані, що основна проблема в матеріально-технічному забезпеченні.

– Для того, щоб внести рішення в нову програму, його треба набрати на комп’ютері. Забезпеченість комп’ютерами судів у області – 54 відсотки – розповідає заступник начальника управління Володимир Рідченко. – Це при тому, що частина суддів ще й власні використовують. У районах є комп’ютери з такими програмами, які ще «доісторіческого матеріалізму».

Однак у Рівненському міському суді комп’ютери не «доісторичного матеріалізму», та все одно більшості рішень в реєстрі немає, тому в те, що причина в старих комп’ютерах віриться мало, тим паче, що будь які рішення суду роздруковані з комп’ютера, а отже все ж таки складені в електронному вигляді.

Рівень корумпованості судів

У серпні 2009 року дослідницька компанія «In Mind» за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку та компанії «Виклики тисячоліття» в межах антикорупційного проекту «Гідна Україна» оприлюднила результати дослідження корупції в судовій системі України.

Дослідження стосувалося діяльності судів загальної юрисдикції та проводилось у 2008 та 2009 роках. Воно проведене серед громадян та компаній, які мали безпосередній досвід взаємодії с судовою системою за останні 12 місяців, а також із прокурорами та адвокатами у всіх регіонах України. Метод дослідження: особисте інтерв’ю (для громадян – екзіт-пол на виході з судів загальної юрисдикції; для компаній – екзіт-пол на виході із місцевих господарчих судів). Також було проведено якісні глибинні інтерв’ю: десять з громадянами, десять – з представниками бізнесу, десять – з адвокатами, десять – з прокурорами, десять – із суддями.

За результатами дослідження було з’ясовано такі факти:

Найбільші проблеми судової системи, на думку громадян і компаній – це затягнутість судової процедури та безкарність суддів, які порушують законодавство.

На думку адвокатів, найпоширенішою проблемою судової системи є безкарність суддів у випадку порушення ними закону (47% у 2008 році та 60% у 2009), корумпованість судової системи (32% у 2008 році та 40% у 2009), а також затягування судових процесів (39% у 2008 році та 37% у 2009).

У 2009 році, на думку усіх чотирьох груп респондентів – громадян, компаній, адвокатів та прокурорів, найбільш корумпованими представниками судової системи є судді (85%, 77%, 84% та 85% відповідно).

Серед громадян найчастіше корупційний досвід проявляється у використанні особистих зв’язків сторонами судового процесу, а також у здирництві з боку працівників судової системи.

41% адвокатів та прокурорів переконані, що корупція поширена на усіх етапах судового процесу. Особливо відчутна корупція на етапі досудового розгляду.

На думку прокурорів, корупція найбільше поширена в цивільному правосудді (83%).

У 2009 році адвокати значно більше схильні вважати кримінальне правосуддя корумпованим, ніж прокурори (85% та 65% відповідно).

На думку громадян та представників компаній, найчастіше до неофіційних «угод» залучені судді та адвокати.

На думку громадян та компаній, першочергові урядові заходи мають передбачати посилення санкцій та покарання суддів та працівників суду.

На думку адвокатів та прокурорів, найбажанішими змінами були б покращення системи відбору суддів, посилення санкцій та покарання суддів/працівників суду, задіяних у корупції та вдосконалення законодавчої бази.

Повністю результати дослідження оприлюднені на сайті проекту «Гідна Україна» www.pace.org.ua

Експерти про судову систему

Рівненське агентство журналістських розслідувань поспілкувалося з адвокатами та правозахисниками, щоб перевірити ситуацію з корупцією та іншими проблемами станом на 2010 рік. Майже всі вони єдині у визнанні значних проблем у судовій системі, але рецепти вирішення ситуації збігаються не у всіх.

Адвокат і правозахисниця з Києва Тетяна Монтян.

– Чи може суддя якимось чином впливати на правоохоронців, виконавців та інших учасників досудової та після судової процедури?
– Не можна сказати загалом. Це залежить від кожного конкретного судді, які в нього зв’язки, з ким саме і які дєлішкі вони разом провертають.

– Наскільки українські судді незалежні і непідкупні?
– Українські судді незалежні від закону і підкоряються тільки баблу.

– А як це проявляється?
– Вони роблять усе, що їм заманеться, тому що ніякого покарання за свою бурхливу діяльність вони не несуть, хіба що хтось засиплеться, тому що неправильно оцінить вплив та зв’язки сторін. Або когось образить із сильних світу цього настільки сильно, що вилетить з посади. Але це буває дуже-дуже рідко. Якщо суддя не заривається, бере хабарі помірно, особливо не лізе в політику, то ніхто його не зачепить, і він всю свою кар’єру буде невозбранно доїть на бабло лохов ушастих.

– Чи реально притягнути суддю до відповідальності за якесь порушення?
– Нереально. Хіба що справа буде настільки розпіарена, настільки безпредєльно нагалділа, на додачу у цього судді знайдуться впливові вороги, або якісь високопоставлені люди, які захочуть на місце цього судді поставити коханку-коханця і так далі, то можливі варіанти. А так, в звичайній ситуації, по звичайній справі це абсолютно нереально. Людішкі – це корм для суддів. Вони для того й існують, щоб їх кидати і за їх рахунок шикарно жити.

– Ми неодноразово чули, що місцеві рівненські адвокати в деяких справах відмовляються представляти особу через те, що з іншого боку або суддя, або хтось впливовий чи грошовитий вже все «порішав».
– В маленьких містечках – це норма життя. В Києві такого немає, завжди знайдеться хтось, хто буде представляти, особливо якщо в людини є хоч якісь гроші. А в маленьких містечках, зрозуміло, це відразу чорна мітка адвокату. І куди він буде, весь час їздити в сусідні області? Це проблема маленьких населених пунктів, де в адвоката просто не буде ніякого шляху, якщо він посвариться з судовою системою в особі хоч когось.

–А яким чином судді можуть помститись адвокату?
– Будуть затягувати і псувати йому навіть найочевидніші справи. Будуть наговорювати на нього клієнтам. Мовляв, відмовтеся від цього бовдура, він такий-сякий, нічого не робить, вас на гроші кидає. Ну і так далі. Тобто псуватимуть йому життя, наскільки це можливо, до такого ступеня, що він більше не зможе в рідній області працювати і йому доведеться або постійно кудись їздити або змінювати роботу. Або заплатити такого відкупного, що не буде ніякого сенсу.

– Що можна зробити, щоб змінити теперішню суддівську систему, позбавити її корумпованості?
– Корумпованість судової системи підживлюється можливістю приховати гроші, отримані від корупційної діяльності. Треба просто зробити такі умови, щоб не було жодного сенсу брати хабарі, тому що їх неможливо було б показати. Пам’ятаєте як мільйонер Корейко не міг повести доцю у кафе, хоча був мільйонером, тому що він би засипався – звідки такі гроші в скромного держслужбовця. В такі самі умови треба поставити наших суддів і всіх інших чиновників, тоді не буде сенсу брати хабарі, і вони не будуть йти на таку роботу. На таку роботу будуть йти люди, які збираються за ту зарплатню, яка їм пропонується, виконувати свої функції. Але для цього треба щоби в країні була повністю формалізована вся власність, перебувала в відкритих реєстрах кадастру, щоб кожен міг подивитись кому що належить. Крім того має бути обов’язкове декларування витрат і доходів кожної людини, тому що нічого не завадить якщо це не буде загальне, будь якому судді, наприклад, оформити 12 квартир на свою мати-пенсіонерку, яка отримує 700 гривень чи оформити підприємство на якому багато майна на свого 90-річного батька. Який теж має 500 гривень пенсії. Без цих передумов всі балачки про боротьбу з корупцією залишаться тільки балачками.

– А як себе можна захистити в корумпованому суді? Що може зробити пересічний громадянин?
– Нічого не може зробити. Хіба що може уникати судів, або ставати багатим та впливовим.

Рівненський адвокат Олександр Бражніков.

– Як працює судова система в Україні?
– Якщо відверто відповідати на запитання чи задоволений я, який в цій системі працює, то скажу що ні. І це буде правда. Хотілося б звичайно щоб судова система працювала краще. Так склалося що довелося мені бути на стажуванні в Америці і я бачив як працює ця система там, де повага до судового рішення не на словах а на ділі. І кожна людина чекає того рішення, як справедливого вердикту. І якщо спитати мене які пропозиції щодо лікування цієї хвороби, яка є наявною, то я відповім так що треба лікувати суспільство перш за все, частиною якого є судова система, тому що, не вилікувавши суспільство, лікувати якийсь орган – просто марна трата сил, енергії, грошей.

– Чи є корупція в судах?
– Я веду дуже часто прийоми громадян, більшість з них приходить не по справедливість, а по потрібне рішення і коли юрист наважується сказати їм, що перспектив отримати такого рішення немає, або вони дуже непрозорі, то наводять приклади як хтось схожі проблеми вирішував за допомогою зв’язків або навіть за плату. І кожен хто думає саме так, хоче це рішення купити. Якщо в суспільстві, в якому ми живемо, рішення можна купити і є бажаючі його купити, то ринковий закон говорить про те що знайдуться і бажаючи його продати.

– Яка нині відповідальність суддів?
– Є поняття рішення завідомо незаконного, так говорить закон. За яке наступає кримінальна відповідальність. Це треба довести що суддя знав, що він приймає рішення неправильне і незаконне. На моїй пам’яті немає таких рішень, не присутній я був при їх винесенні.

– Що нині може зробити пересічна людина, щоб змусити суд прийняти справедливе рішення?
– Як практикуючий юрист я скажу – добиватися, добиватися і добиватися. Врешті-решт, коли будуть вичерпані всі можливості національного правосуддя, можна звернутися і в міжнародний суд прав людини. Але якщо говорити про те який ефект може бути, що може зробити людина… я в цьому плані песиміст. Я не вважаю, що хтось щось може зробити. Я все таки прихильник того, що це може тільки особистість, яка стоїть біля керма держави, більше ніхто. Тому що решта буде прислухатися до інтересів керманича.

– Як можна реформувати суддівську систему, щоб позбутися корупції?
– Я бачив таку систему, якщо б, наприклад, заборонити судді спілкуватися зі сторонами у процесі без присутності однієї разом з другою. Наприклад, іде адвокат до судді з’ясувати питання часу і дати призначення справи, мусить з собою брати представника іншої сторони. І встановити, що в разі якщо вони не будуть удвох, а суддя прийме когось одного – це без розслідування останній день його роботи. Це було б показово і гарантовано. Тому вийти із цього становища дуже нескладно. Я не думаю, що не знають як це зробити, просто не на часі зараз це питання. І тому кожен з нас, заходячи в зал судового засідання, не буде впевнений в тому, що його справу вирішать справедливо.

Рівненський адвокат Володимир Сокаль.

– Які проблеми зараз має судова система?
– Проблема полягає в тому, що не існує судової системи.

– Це як зрозуміти?
– Кожен із суддів може приймати будь-яке рішення. Ні про яку систему мова не йде. Рішення можна приймати взаємовиключні. Одне рішення буде суперечити іншому. Але все виноситься ім’ям України. В цьому й полягає проблема.

– А як її можна вирішити?
– Ніяк. В нашій державі, на моє переконання, це вирішити неможливо. В зв’язку з тим, що в нас вже настільки все вирішено, пов’язано, домовлено і узгоджено, що залишається тільки домовлятись, щоби виживати в цій країні. Вірити в законність, порядність ніяких підстав немає. І це я вам вже можу сказати виключно зі свого досвіду, як адвокат. Коли я бачу, як суди приймають рішення взаємовиключні, не може цього бути, в законі написано – «заборонено», а суд ім’ям України вирішує.

– А яка відповідальність за це?
– Ніякої. Відповідальність існує в такий спосіб, що притягнути до відповідальності суддю, який допустив порушення практично неможливо. З теоретичної точки зору вона існує, але вона існує тільки на папері. Я більше ніж переконаний, що єдиний випадок, який вам відомо, що притягують суддю до відповідальності – це Зварич. І то найближчим часом з нього будуть зняті всі обвинувачення, оскільки він виявиться надзвичайно чесною людиною. І ви в цьому всі переконаєтесь.

– А в чому, на вашу думку, причина цього? Може, є якийсь сценарій вирішення закордоном?
– Бачте, якби існувала, ну скажімо, як в американській системі права існує принцип судової приюдиції, коли мова йде про те, що одні і ті самі відносини суд не може приймати діаметрально протилежними. Якби в нас таке існувало або цього дотримувались, то за цих обставин я вважаю було би значно простіше хоча би щось передбачати. А в нашому випадку, якщо інша сторона просто-напросто заплатить особам, які причетні до вирішення справи – все залежить від ціни питання – то навіть закони ніякого значення не будуть мати.

– Наскільки поширена взагалі ця проблема?
– А в нас не існує нічого іншого. По всій Україні. Причому в Рівненській області, на моє переконання, значно краще стоїть питання щодо судової системи, ніж в інших областях, з якими зокрема я стикався. В інших областях я стикався з таким судовим свавіллям, котрого, я був переконаний, взагалі існувати не може. В усякому випадку, в Рівненській області я з цим не стикався.

– А що можна сказати про кваліфікацію суддів? Чи причина в їхніх моральних якостях?
– Бачте, коли я вчився в школі, нас вчили, що чистого золота в природі не існує. Що все існує з домішками. В зв’язку з цим відповідно встановлюється проба золота. Тобто питання, яке ви задали, воно так само не існує в ідеалі в чистому питанні, мова йде про суміш, в одному випадку одного більше, в іншому менше, і навпаки. Тому не можна однозначно сказати. В усіх випадках мова йде про відсутність відповідальності. Немає ніякої відповідальності в будь-якого судді.

– Наскільки сьогодні досконала система призначення суддів?
– На мою думку, вона недосконала. І в усіх випадках в нас на посаду судді призначають не за моральні чи ділові якості. Для того щоб бути незалежним суддею, потрібно, на мою думку, бути забезпеченим і потрібно бути дорослою людиною, яка має якісь суспільні принципи. Суддя має знати звідки береться кусок хліба, він має на собі це відчути, суддя має знати, що таке відповідальність, суддя має знати, що таке втратити роботу, суддя має знати, що таке свавілля влади і так далі і тому подібне. Але в нашій системі це неможливо. Він не може стати суддею, поки не заплатить гроші, а ставши суддею, він хоче відробити ці гроші. А відробивши ці гроші – він не може бути чесним.

– Як, на вашу думку, можна було б збільшити контроль над суддями, чи підвищити відповідальність суддів?
– Не існує судової гілки влади окремої, вона існує в суспільстві, неможливо лікувати одну судову владу, не вилікувавши останнє, все має відбуватись в комплексі, все має відбуватись в цілому, а в цілому це вирішити в Україні неможливо. Існує тільки один реалістичний вихід, який я сам собі надумав. Його можна назвати «принцип однієї гривні». Він вирішується, виходячи з загальної кількості населення в Україні. Зокрема, нас є більше ніж 40 мільйонів, тому, якщо нас не влаштовує наше керівництво, якщо нас не влаштовує наша Верховна рада, то я вважаю, що найпростіше нам в цьому випадку скинутись по одній гривні. В такому випадку у нас буде більше 40 мільйонів гривень. На ці гроші найняти Рембо, який завалить всю Верховну раду з усім нашим керівництвом по третє коліно. А майно цих новоспечених обранців буде скеровано на користь держави. Тоді ми оберемо інших обранців, які будуть знову працювати на народ і якщо з’ясується, що вони знову не працюють, ми знову скинемось по одній гривні. Тому я вважаю, що на третій-четвертій гривні в нас все вирішиться. Нас ніхто більше не буде обманювати, нам ніхто більше не буде казати, що проголосуйте за мене і я обіцяю, я зроблю, нам ніколи більше суддя не винесе рішення ім’ям України, яке буде суперечити закону.

Юрист Рівненського Комітету виборців України Микола Глотов.

– Які проблеми існують сьогодні в судовій системі?
– По-перше, в українській судовій системі є процесуальні проблеми, які стосуються самого законодавства. Процедури є недостатньо врегульованими. По-друге, це недофінансування судової системи, немає коштів на відправлення тих самих повісток. Відповідно так само суддів часто не вистачає, тобто справ дуже багато, кількість суддів недостатня і відповідно навантаження на кожного конкретного суддю дуже велике, в результаті справи тривалий час розглядаються.
Крім того, є криза довіри взагалі до судової системи як такої. Часто – через некомпетентність деяких політиків, які в будь який момент, коли їм вигідно, скажуть, що суддя неправий через те, що рішення прийняте не на користь певної політичної сили. Так буває часто. Претензій, як правило, менше до тих суддів, які процес проводять правильно, за процедурою. По-друге, судові рішення часто не виконуються.

– Чи є корупція в судах?
– Корупція є в судах, корупція є у виконавчій владі, корупція є в законодавчій владі, тобто говорити про те, що тільки суди корумповані, є неправильно. Прокуратура, суд, міліція, Служба безпеки України – всі вони, на мій погляд, корумповані. Звичайно, суди можуть бути більше корумповані, бо вирішують більше питань, і досить часто це питання майнові. Але питання в тому, що якби люди не давали, то судді б не вимагали і не брали. Тим більше, що не суддя є ініціатором того самого хабара, наприклад, ініціатором пропонування хабара є особа, яка хоче вирішити своє певне питання. Подолання корупції можливе лише шляхом комплексного підходу. Не тільки, скажімо, змінити структуру, створити додаткові суди або якісь ліквідувати. Треба забезпечити нормальні умови роботи людям, щоб і судді нормальну заробітну плату мали, і рядові працівники суду, які на сьогоднішній день отримують, по суті, копійки. Щоб вони були забезпечені технікою, а не коли працівник суду сидить зі своїм ноутбуком на роботі. Також слід забезпечити соціальний захист працівників суду. Слід також змінити законодавчу процедуру розгляду справ. І, відповідно, вдосконалити систему контролю.

– Яким чином можна вдосконалити систему контролю?
– Наприклад, якщо рішення суду скасовується, і при цьому виявляються явні порушення з боку судді, і такі порушення мають системний характер, то за це треба карати.
Процедура відбору суддів має бути змінена. Та яка в нас є… якщо говорить про процедуру відбору – вона не є відкритою. Відкритість полягає в тому, що відповідно має бути список, хто стоїть на черзі, щоб зайняти посаду судді. Ця черга, щоб, наприклад, була в інтернеті. Кожен громадянин міг би подивиться рейтинги того чи іншого кандидата у судді, хто якісь іспити кваліфікаційні здавав, середній бал з навчання. І потім дивитися указ Президента, наприклад, про перше призначення судді на 5 років, і подивитися, хто з цієї черги пішов. Пішов той, хто перший був, чи десятий, двадцятий, чи п’ятисотий. І тоді аналізувати. Громадський контроль має бути забезпечений шляхом відкритості, а її по суті зараз немає. Тоді Президент, підписуючи указ, думав би, що потім громадськість подивиться, чому з черги попала зовсім інша людина, а не той, хто був першим і мав високий бал.

Уповноважений Міжнародного комітету захисту прав людини у Рівненській області Андрій Друзенко.

– Чи є корупція в судах?
– Я думаю що жоден суддя не може покласти руку на серце і сказати, що я не брав. Ну є, звичайно, винятки в кожному правилі, але я думаю що як правило це сама система породжує той продукт, який ми сьогодні бачимо, вже починаючи від вибору суддів.

– А що там з вибором?
– Власне від початку складається такий принцип, якщо не заплатиш гроші, ти не станеш суддею. Звичайно, кожна людина, яка має здоровий глузд, якщо вона платить за щось гроші, то вона хоче, звичайно, повернути їх назад, як мінімум. Якщо людина має якусь підприємницьку жилку, то вона хоче повернути ці гроші з прибутком.

– А як покращити ситуацію у судовій системі?
– В першу чергу, риба гниє з голови. Тому й міняти треба з голови. Деякі чиновники казали, після Помаранчевої революції, що ми думали що щось покращиться, що ми почнемо працювати за зарплату. Але нічого не змінилося. Звичайно, я впевнений, що серед суддів є так само люди, які змушені грати за правилами системи, але це не означає, що вони в певний час не роблять справедливий суд.

– Все ж таки, як громадянин може захистити себе від системи лівосуддя? Що йому робити?
– Є така казка про двох жабенят, які потрапили в банку з молоком. Одна жабка змирилася і потонула. Друга бовтала-бовтала ногами, збила сметану і залишилась жива. Є приклади, коли люди не змирялися і відстоювали свої права. І знову ж в цьому дуже сильно сьогодні як ніхто допомагає преса. Тому що темрява дуже боїться світла. Будь-яка нечисть боїться світла.

P.S. Наш досвід спілкування із суддями свідчить про те, що на дражливі теми пані і панове судді публічно говорити не хочуть. Якщо ж хтось із суддів чи голів судів раптом передумає і буде готовий відверто поспілкуватись із журналістами Рівненського агентства журналістських розслідувань для публікації в «Рівненській газеті», на порталах ogo.ua та 4vlada.com, в програмі «Четверта влада» – ми завжди відкриті до такого спілкування.

Стаття підготовлена за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Зміст статті не обов’язково відображає погляди МФ «Відродження» та є виключно відповідальністю ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань».
 
     ТЕЛЕВІЗІЙНУ ВЕРСІЮ РОЗСЛІДУВАННЯ ДИВІТЬСЯ У ПРОЕКТІ «ЧЕТВЕРТА ВЛАДА» НА ТЕЛЕКАНАЛІ «РІВНЕ 1»    

Про зарплату суддів

За словами начальника територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Віктора Вдовиченка, зарплата судді початківця – до трьох тисяч гривень.

– В районних судах заробітні плати – в межах 3-4 тисяч. В міському суді так само. Якщо вислуга років більша, значить більша заробітна плата. Може бути 6-7 тисяч.

За словами віце-президента Спілки адвокатів України, голови дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області Павла Луцюка, є судді, які мають і по 12 тисяч гривень зарплати з надбавками і більше.

За словами рівненського адвоката Олександра Бражнікова, підвищення зарплати суддям без будь-яких інших змін та реформ у судовій системі нічого не дасть. Адже яка б висока зарплата у суддів не була б, вона буде лише довіском до тих пропозицій, які роблять суддям особи, які бажають купити суддівське рішення.

Матеріальні проблеми рівненських судів

Заступник начальника територіального управління Державної судової адміністрації у Рівненській області Володимир Рідченко розповів Рівненському агентству журналістських розслідувань про матеріально-технічні проблеми судів у області.

– Років чотири тому Київ проводив аналіз завантаженості по судах. У нас по Рівненському міському суду зараз 23 судді. По київським розрахункам там має бути ще 20-ть.

Забезпечення комп’ютерною технікою судів по області – 54 відсотки. Щодо фіксування судового процесу технічними засобами. В області – 106 суддів. Фактично працюючих – 100. Шість вакансій, умовних вакансій. Тому що документи і на Верховній раді і в Адміністрації Президента, десь в процесі. На цих сто суддів 93 системи фіксування процесу. До того ж 13 треба давно вже списувати, але їх ми просто не можемо списати, тому що стан буде ще гірший. З приміщеннями також… ну є відповідні стандарти – на певну кількість суддів кількість залів судових засідань. В частині судів у нас ситуація в основному більш-менш нормальна. В основному проблеми у великих судах. В Рівному повинно бути 14 залів судових засідань – є три. Рівненський район – має бути чотири зали – є один. Кузнецовськ – має бути чотири зали – є один. Сарни – має бути чотири – є два. Де розглядати справи? Де подіти людей? Це від нас залежить, вирішення цих питань? Ми можемо його вирішити, коли у нас будуть кошти.

Це залежить від Верховної ради. Від державного бюджету. Виділять кошти – йде фінансування відповідне – ведеться якась робота. Тим більше в зв’язку з рішенням Конституційного суду, в державному бюджеті рішення по кожному суду прописане окремим рядком. Начебто нормально. Але що виходить? Нормального фінансування нема, тобто того, яке закладено – нема. І для того, щоб десь погасити «пожежу»… раніше на всі суди була виділена певна сума на щось. Ну, скажімо, на придбання опалення, котла треба газового, бо він зламався. Ми з цієї суми взяли кошти, придбали, поставили – все нормально. А тепер, якщо в цьому суді немає цих коштів, то ми його просто не можемо відремонтувати. Тому, що державний бюджет – це закон, зміни в закон може внести тільки Верховна рада.