Нещодавно Рівненський інформаційний портал OGO.UA підбив підсумки голосування у рейтингу "Найзавидніший наречений Рівного", переможцем якого став автор цих рядків. Зважаючи на суб´єктивність результатів голосування вважаю за потрібне висловити свою думку та конструктивні пропозиції щодо цього проекту.
Півстоліття тому, коли радіомовлення виходило на шлях розвитку, а телебачення тільки-но ставало на ноги, газета була найбільш пріоритетним джерелом інформації для людей. Я не відкрию Америку, коли скажу, що усі засоби масової інформації діяли, в першу чергу, як пропагандистська машина тоді діючої влади. Але в чому полягала та пропаганда? Газети писали лише про те, які чудові «вожді» і очолювана ними ідеологія? А от і ні :)
До моїх рук потрапили декілька примірників газети «Правда» 1950 року! В цьому дописі я проведу огляд преси півсторічної давності. Ну а паралелі з тим, про що пишуть нинішні друковані ЗМІ, і наскільки змінилося наповнення газет за п’ятдесят з лишком років, читач проведе сам. Поїхали!
Озерця не вулиці не єдине "щастячко", дароване нам природою. Прямісінько над головним входом в редакцію "Сіті Рівне" з даху падають нічогенькі шматочки ЛЬОДУ. Один з них ледь не скуштував на обід автор цих рядків. І доки останні сосульки-бурульки міста Рівне прощаються з життям, вулиці обласного центру скоро стануть придатними для купання.
Днями мав необережність опублікувати на Фейсбуці жартівливий НАКАЗ щодо графіку прибирання у редакції газети "Сіті Рівне". І уявіть моє здивування, коли наступного дня допис на основі його змісту з´явився на "Телекритиці". Ось, що значить викладати в соцмережах персональну інформацію! :) Далі - цитую dusia.telekritika.ua
У зв’язку із трагічною загибеллю 9 осіб у страшному ДТП на в’їзді до Рівного, яку місцеві працівники ДАІ назвали найжахливішою дорожньо-транспортною пригодою в історії Рівненщині, 21-22 січня в обласному центрі було оголошено днями трауру. Але доки родини постраждалих та загиблих оплакували своїх членів, в розважальних закладах Рівненщини повним ходом відбувалися вечірки. Дарма, що у місті траур.
