І один в полі воїн
Сьогодні українське суспільство уже перебуває у стані війни. Влада воює з народом, народ воює з владою. Чи не щодня відкриваються нові фронти.
Нещодавно на горизонті замайоріла ще одна можливість повоювати і перемогти. Влада зробила хід, прийнявши сприятливий для себе закон про вибори. Влада уже розподілила мажоритарні округи, вирішила кого і де будуть пропихати. Проте є безпартійні особистості, які користуються безумовною народною повагою за реальні здобутки - лідери думок, за яких проголосують і які здатні сплутати всі владні плани.
Подібна шахова комбінація претендує на новизну і результативність у вирішенні тієї кризи, в яку совки заштовхували країну останніх 20 років. Але тут же існує багато підводних каменів і потенційних проблем.
Де знайти 225 достойників?
Вахтанг Кіпіані у своєму блозі зауважив, що більшість лідерів думок не зацікавлені йти на вибори. Причини можуть бути різні, але значною мірою об’єктивні.
Мало того, що треба шукати альтернативу, її треба шукати на кожному виборчому окрузі. Скількох людей, які підійдуть під наші критерії (безпартійність, моральність, суспільна значимість особистості) ви знаєте на Рівненщині? Можна перерахувати на пальцях однієї руки. Мажоритарна система передбачає хоч якийсь зв’язок депутата і округу який його обрав. Тому потенційний обранець має знати специфіку регіону, що вносить свої корективи.
Лебідь, рак і щука
Уявимо, що ми знайшли і обрали хоча б 150 лідерів думок. Верховна рада почала свою роботу. Маємо 150 абсолютно самодостатніх непідконтрольних особистостей плюс по декілька особистостей від партій, які пройдуть пропорційну систему. Загалом вийде не більше 200. І як вони сформують більшість? Горе коли розуму в Раді мало (як от зараз). Але коли цього розуму стане в десятки разів більше – теж горе. Мова не про егоїзм, а про те, що кожен має свій світогляд і свої пріоритети в лікуванні держави. Простий приклад: в 20-х роках ХХ століття існувало дві основні думки: 1) Україна має бути незалежною і самостійною 2) Україна має бути автономною у складі Росії. Поки одні переконували інших Україна на 70 років потрапила в рабство комуністичного самодурства. Історія має властивість повторюватись.
За facebook-опитуванням Мустафи Найєма зі значним відривом лідирує Свій/інший варіант. Такий варіант прийнятний для пропорційної системи оскільки є партії, які щось роблять і які ще включаться в гонку.
Для мажоритарної системи працює принцип вибору меншого із всіх зол і принцип здорового глузду. Обидва вони, навіть попри описані можливі проблеми, підводять до думки голосувати саме так – за потенційного В’ячеслава Чорновола, за духовного нащадка Тараса Шевченка або Івана Франка! І ні в якому разі не голосувати за кольорових (синіх/червоних/оранжевих і т.п.) і тим більше не за хамелеонів-пристосуванців.
Настав час обирати тих, хто демонструє результати, а не пусто-порожньо обіцяє!
Василь | 194.44.171.***
Пане Тарасе! Прийміть не як критику, а як дружню пораду: не поспішайте, коли пишете, перечитуйте, що пишете, а ще краще - дайте тому, що написали, трішки \"відлежатися\". Ваше щире прагнення довести до нас свої думки трішки переважає якість цих думок. Без образ.
Володимир | 95.111.216.***
А хто демонструє результати? Яка партія? Які кандидати (потенційні)?
Алла | 194.28.172.***
Переконана, що в Україні вибори президента, депутатів і т.д. не вирішують нічого!!! Люди обирають тих, хто їм більше наобітцяє, або тих, хто ще не був при владі, але \"дуже хоче\", або хто більше \"нагрузить\" своїх опонентів. ВСІ ВОНИ думають лише про себе, своїх дітей, свої фірми, свої гроші і т.д. На людей їм начхати. В депутати будь-яких рівнів лізуть люди, які прагнуть здобути якісь привілеї чи реалізувати себе, а не зробити щось для народу. Ті, хто насправді хоче щось зробити (а таких одиниці)і думає над цим, просто не йдуть у політику(їм не дадуть нічого зробити)...
Володимир | 194.28.172.***
В принципі, погоджуюсь з коментарем Алли, крім одного, що вибори нічого не вирішують. Якби вони нічого не вирішували, то на них не кидались би сотні мільйонів. І чим більше буде людей, які не ведуться на обіцянки, а голосують з умом (щоб аналізували за кого голосують) і совістю (щоб не торгували своїми голосами), тим краща у нас буде влада.
Алла | 95.134.115.***
Володимир, я мала на увазі, що кого б ми не вибрали, то нічого не зміниться в нашій державі, тому що ті, кого ми вибираємо, лише користуються нашою довірою для досягнення своїх (особистих) цілей. На жаль, нема з кого вибирати. Вони всі однакові... Ну менталітет у нас такий. Вибори, мені нагадують таку собі війну за годівницю, хто переміг, той і має до неї доступ, а хто ні, той воює далі, знову ж таки за можливість їсти самим. Чергові вибори в Україні будуть аж восени, а вже зараз що починається, ціла інформаційна атака опозиції проти діючої влади. І знову політичні лідери як лебідь, рак і щука. Складається таке враження, що чим гірше в країні, тим краще опозиції. Причому для будь-якої.
Володимир | 95.81.41.***
Все ж варто оцінювати по ділам в першу чергу. Що кожен з потенційних кандидатів ВЖЕ зробив для того, що його мають обрати як представника. І лише в другу чергу по тому, що він заявляє, що зробить. А також по критеріях, які пропонує рух ЧЕСНО: Відсутність фактів порушень прав і свобод людини; Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців (якщо кандидат вже був у депутатах чи іншій владі); Непричетність до корупційних дій; Прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя. Я б ще додав - відкритість перед громадою - за принципом \"я буду представляти ваші інтереси, тому ви маєте право все про мене знати - доходи, рівень життя, бізнесові інтереси, всю попередню діяльність і т.д\".
